Не знаю, що з тобою в нас назавжди
Ранкова кава, присолоджена цілунком?
Обід, вечеря, сон, кохана ніч,
І знову ранок, із одним малюнком?
Однакові ключі в кишені?
Осінь, мла, зима у горах, вічная весна,
Не лише календарна,а в душі.
І тихо у думках промовлені слова,
Що голосно дзвенять у Нашій вишині.
Чи випадкові зустрічі байдужими очима,
Які сховали що було, і що могло…не стало,
В щоденному, без барв і без емоцій,
Житті, - чи це життя?
Де день і ніч однаково минають,
Слідів не залишаючи ні в чому?
Не знаю, що з тобою в нас назавжди,
Та будь, що буде, час не повернути,
І випадковостям не вірю, краще буду
Тобі радіти, бачити і чути.
Щоб не було, в житті моєму слід
Ти вже лишила, -я відбиток з нього зроблю,
Зберу твої цілунки, ними скроплю,
Бодай хоч трохи стане кращим світ.
ID:
660416
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.04.2016 12:54:48
© дата внесення змiн: 18.04.2016 12:54:48
автор: олег у
Вкажіть причину вашої скарги
|
