Я бачив темряву, ясніш від світла,
І шепіт чув, гучніший геть за крик,
І прохолоді говорив: " Яка ти тепла"
І потопав на мілководі рік.
Я говорив, для того, щоб мовчати,
І йшов вперед, щоб повернутися назад,
Коли шукали, я не став тікати,
А лиш стояв і ждав порад.
І радити, мені ніхто не радив,
Ніхто, крім батька, матері і брата,
Ніхто нічим не допоміг,
І цим собі узяли гріх.
Та щоб ти не робив,
Потрібно пам'ятати,
Є батько й матір, є сім'я,
Яка - не зрадить!
ID:
645301
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.02.2016 22:29:13
© дата внесення змiн: 29.09.2020 01:32:28
автор: Олексій Сахно
Вкажіть причину вашої скарги
|
