|
Той шлях близьки́й такий, знайти,
Як та веселка після зливи,
Лиш міст мізе́рний перейти,
І споглядати чисте диво..
Частково змушена чекати,
І зосередитись на знаках,
Та все скінчиться..час кохати,
Коли в душі гаряча спека.
Ключі з собою, після стуку,
Замкнулись двері у минуле,
Відчую, поруч теплі руки,
В нове́ іду, старе - забула.
Ще трішки, погляд, десь за крок,
Зустріти лиш і не вертатись,
І ра́зом, швидко..до зірок,
Повільно знову закохатись..
Кінець одного та початок,
Щось перероджується, бачу,
В мені..погоді..кілька згадок,
Я відпущу́, бо це щось значить.
Чи значило, на певний час,
Я не триматиму нікого,
Хай познайомить доля нас,
Ти близько..чую, вже за рогом.
Ключі з собою..вже не чую..
Я не відкрию вже ті двері,
Хай на порозі заночую,
При вході іншому, без стелі..
Лиш не вертайтесь, хто пішов,
Мій вхід є близько.. -там красиво!
Я вірю, хтось із вас знайшов..
Своє..тож йдіть собі щасливо.
Заходжу, світло.. і любов..
Цим пахне..радісно в оселі,
Ці очі, хочуть бути знов,
З моїми поруч..в но́ві двері..
Спинись, поглянь.. тримай за руку,
Не відпускай мене ніколи.. .
ID:
616416
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 27.10.2015 12:05:35
© дата внесення змiн: 27.10.2015 12:07:40
автор: Валентина Капшук
Вкажіть причину вашої скарги
|
