Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліна Ланська: ЩОСЬ ГОВОРИЛА - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ 8 КороЛев, 27.02.2016 - 15:55
написати коментарнасправді, не знайомий я ані з її біографією, ані з фільмографією, тож суттєво мені навряд чи можливо коментувати; загалом, дійсно...схоже, до мене *не доходить* повністю зміст твору...наразі нічого напевне не можу сказати; пробач! Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Познайомишся,всьому свій час.Пробачила. Tit Yuriy, 21.10.2015 - 00:22
Говори з собою тихим днем,Коли в вікна крадеться негода Коли сама, поговори з дощем, Свіжа й сумна, півроку погода. Майже кожен день, Пролітають вечори і дні, Коли сидиш біля вікна І говориш з собою, ніби мені. Ніби мені всі слова І дивишся в простір під зорі Руками підперта голова А зорів нема, тільки море. Сипле з неба краплини ноти, То стихнуть, ти мовчиш, Говори з собою, я не проти, Я не проти. В самоті сидиш. Tit Yuriy, 21.10.2015 - 00:18
Говори мені коли настане час,Розпали вогонь в очах та серці. Говори до мене, поки не погас, Вогонь життя та смерті… Промовчи про те, що не болить. Знаки зодіаку мають право. Десь далеко зіронька не спить, Манить мовою усіх яскраво… Говори мені коли настане час… Мовою світла, полум’ям говори, Вогонь незгасне в моїх очах, З душі його не розвіють вітри… Десь далеко зорі схожі на нас, Говорять інколи, інколи мовчать… Говори мені коли настане час, Говори, щоб нас навчать… 06.01.15 Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дуже гарні рядки і дуже неочікувані.
Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть,Ластівко,фах йде за нами по п!ятах...бо він теж одна із граней нашого "Я" NikitTa, 20.10.2015 - 13:17
"Світ монохромний німого кіно" не тільки для героїні,а і для сучасності,на жаль.Вірш надзвичайно сподобався Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте,я його почала,як монолог...а потім раптом...зірка німого кіно...Не завжди,уявляю,чим закінчиться вірш.Пишеться,сам по собі. Я часто пишу про монохромність,коли на душі кішки канкан витанцьовують. |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||