Заснула ніч у небі між зірками,
Лиш Місяць не збирався йти до сну…
Він забавлявся легкими хмарками,
Неначе сортував одна в одну.
А зорі мерехтіли в темнім небі,
Тихенько так, щоб не збудити ніч,
Велика хмара, наче білий лебідь,
Розтанула, немов попала в піч.
В нічному парку сич горлав далеко
І чувся тихий посвист вітерцю,
Що денну відігнав із парку спеку,
Так догодив він Місяцю отцю.
Мовчала ніч, бо спала між зірками,
Вони її, як матір берегли,
Летіли мовчки та лише моргали
І сонну ніч в намисто одягли.
Приємно пройтися під таким теплим зоряним небом... 
