На острівець наш Осінь завітала,
густі тумани стелить над водою,
верба замріяно гілля схилила ,
а ти немов шепочешся зі мною:
…" моя кохана, літо з оксамиту
крилом махне ,та забере з собою
усю печаль,у кокон оповиту,
в домівку вселиться тепло спокОю,
з захОдом сонця я прийду до тебе ,
коли всю Землю вкриє саван білий,
та розповім тобі про свої мрії,
візьму в обійми , подихом зігрію …»
На нашім острові танцює Осінь,
заплутує все в білу павутину,
вже не страшна для мене одинокість,
бо ти зі мною завжди,мій єдиний.
Галина Рибачук-Прач.
