Тихий ангел пролетів,
Усміхнувся, пригорнув,
Світ любов’ю обігрів…
І у просторі втонув.
Він стояв серед стежок
У полоні самоти,
В глибині моїх думок
Жив, коханий, тільки ти.
Це була чарівна днина:
Падав сніг, були морози,
Й заметіль, і хуртовина,
І в душі… - найперші сльози.
Я тебе згадала враз:
Тихий вечір, порятунок,
І мільйон брехливих фраз,
І фальшивий поцілунок.
«Ти мій Ангел», «Я люблю»,-
Ніжне серце задрижало,
Бо воно ту ніч палку
Назавжди запам’ятало.
Твої руки, твої очі,-
Моє серце завмирало,
Бо якраз тієї ночі
Воно вперше покохало.
Я тебе зачарувала
Лиш на мить, не назавжди,
Я ридала, я страждала,
А ти крикнув: «Відпусти!»
Я забула, відпустила,
Хоч у серці ще кохаю,
Одяг сльозами зросила,
Все, прощай, я відлітаю.
Лечу назустріч почуттям,
Лечу у хвилях теплоти,
А ти будеш моїм життям,-
В моєму серці тільки ти.
Прошу: не забувай мене,
Мене сюди прислав архангел,
Ти знай, що я люблю тебе,-
Навіки твій чарівний ангел…
ID:
571620
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 03.04.2015 11:33:27
© дата внесення змiн: 03.04.2015 11:33:27
автор: Тетяна Вериківська
Вкажіть причину вашої скарги
|
