Пахнуть ружі, і тобі – сімнадцять,
Розквітаєш, як вербова віть!
З першим вітром пригадаєш вранці,
Хто дарує неосяжний світ.
Свіжі ружі в пурпуровій вазі,
Зроблю вигляд, нібито ще сплю,
І крізь віки бачитиму – важить
Як для тебе, що тебе люблю!
28-02-2015 В. Пригорницький
файно 
