Жовтогарячі, наче сонце,
Так любі серцю квіточки.
Дивлюсь на них я крізь віконце.
Ласкають погляд зірочки,
Що розквітають рано вранці.
Не люблять довго спать квітки.
А он, неначе новобранці,
Чубаті півники стрункі.
А під вікном поважні мальви,
Як чиста згадка про любов.
Чомусь хвилюють оці барви.
В минуле лину знов і знов.
Хміліє світ від матіоли.
Роса на землю опада.
Який чарівний світ навколо..
Надію в серці окриля.
Зроблю букет з чарівних квітів.
Запахне в хаті дивоцвіт.
Всі зможуть болі заніміти.
І зовсім іншим стане світ.
І зможу я тоді збагнути,:
Яке прекрасне це життя!
Що турбувало - все забути.
Вловить хороше відчуття..
З весною Вас, Надюшо! 
