Одягну сорочку білу
Подарунок від жони,
А в саду тулілу-лілу
То мелодія жовни.
Жовна пташка жовтокрила
На мене дивиться з гілок,
А в дуплі гніздо зробила
Для зозулиних діток.
Повернулись на провесні
У Карпатський рідний край
Золоті птахи небесні.
Їм Карпати наче рай.
У неділю зпозаранку
Встану, Богу помолюся,
Одягну я вишиванку
Та й сусідам похвалюся.
Візерунки жовто-сині
Та червоні квіточки,
Наче грона на калині
Шиті хрестом ниточки.
Ото не нитки золоті
Візерунком полягали,
Золоті це руки ті,
Що до ранку вишивали.
