Роздумую про майбуття…
На все, що маєм – Божа воля,
Якщо не склалося життя,
То десь чекає інша доля.
Ось ніч уже… Лягаю спати…
Не спиться – зорі у вікні...
Та тільки почала дрімати,
Як знов наснився ти мені:
Ми містом їдемо в трамваї.
Пора виходити мені,
А ти немовби не бажаєш
Розлуки й бути вдалині.
Встаю, виходжу, й ти услід
Виходиш із трамваю чемно,
Мов хочеш захистить від бід.
Мені і радісно, й приємно…
Тобі раптово стало зле,
Присів на сходинку трамваю
В знемозі і поник, але
Я все молю тебе, благаю:
„Вставай, ходім”, – тягну за руку, –
„Нехай вагон іде собі”.
І бачу очі повні муки:
„Навіщо я такий тобі?”
Тягну за руку: „Треба, треба!..” –
Проснулась… Марево пройшло.
Лиш за вікном шмат в зірках неба
Й твоє в руці моїй тепло…
04.08.2009 р.
