А роки, знай, робили своє:
Двірниками життя мого стали.
Підчищали з шляхів купи мрій,
Що далекі були від реалій.
А роки, знай, робили своє:
Все палили - жалі і образи -
Душу-жбан, де провини мої і гріхи,
Очищали осінні тумани.
А роки, знай, робили своє:
Не лякали, що холодом віє.
Дні збирали, снували ниткИ
І мережили завтра світле.
А роки, знай, робили своє -
Я просила лиш не поспішати...
Щоб успіти, як час мій проб'є,
Зазирнути у щастя палати...
Роки вислизають, як пісок крізь пальці... Та разом з ними відходять в минуле всі наші жалі, розчарування і нереалізовані мрії, яким не судилося втілитись у життя... Окрім того, з роками стаємо мудрішими і переосмислюємо життєві цінності. Мудрі роздуми про швидкоплинність життя.
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мудрі роздуми про швидкоплинність життя. 
... 
... 
так... час відділяє зерна від полови... 
