Десь під Мелітополем з давніх давен
Чарує приїзжих дивніша з легенд:
Що тут починається нинішній світ
Багато-багато тому тисяч літ.
Що жив тут у злагоді чесний нарід,
Який залишив незникаючий слід,
Що шлях існування для людства уклав,
Який про минуле й майбутнє все знав.
Виховував вірних та дужих синів,
Володарів знань і багатих ланів,
Та іх посилав світло й досвід нести,
Щоб всюди нащадкам під сонцем цвісти.
В той час світом правила всім Тіамат,
Прихильниця хижих,пустошливих страт.
Як погляд спадав на щось гарне,туди
Вона направляла потьоки води.
З цинічністю нищила зграї птахів,
І небезталанних завжди дітлахів.
Земля наша в темрямі й сумі була,
Стогнала й від холоду вітром гула.
Та якось негідниця бачить місця,
Де радість завзяття в людей до лиця,
Де поміч народам обов`язком є.
Зревіла потвора:довкруж все - моє...
Я винищу вашу строптиву сім`ю,
Я ваші печери водою заллю,
Я все оберну на болото і бруд,
Ви,певно,забули,керує хто тут?..
Війна шла жорстока,на смерть шла війна,
Та скільки трималися б люди,хто зна...
Та зойки почув справедливий Енлиль
І стрімко пірнув між руйнуючих хвиль.
Енлиль,бог богів, аж з Hипуру сюди
Майнув,щоб відпити сміливо води.
Він подихом хмари з дощем поборов
І сонце засяйяло радісно знов.
Вразила Творця мужня мудрість селян
І він їм створив богомсхваленний плян:
До всіх поселенців донести знання,
Про захист від мряки й пітьми надбання!
І нині Могила ота Кам`яна
Hа згадок про гідність землянам дана.
Вона вкотре шле на майбутнє завіт,
Hам благословленних бажаючи літ.
19.06.96р.
Тіамат, вона така - "довкруж все - моє..."Тільки хто ж їй, загребущій, все просто так віддасть? Та й Енлиль, надіємось, скоро свою Атлантику перепливе... Дуже актуально, хай збудеться...
