Я буду плакати дощем із неба,
Сміятимусь, я сонцем з висоти,
Легеньким вітерцем, я доторкнусь до тебе,
Коли в розлуці сумувати будеш ти.
І місяцем освітлювать твій путь,
Я буду, коли станеш у дорозі.
Я буду твоїм „всім”, лиш не забудь,
Бо, я тебе забуть уже не взмозі...
