Приміряю на себе час
Так, немов приміряю одяг.
Він пошитий по новій моді.
Шви – без припуску на запас.
Ця тканина – не шовк, не льон,
А якийсь підозрілий синтез.
Як він довго буде носитись?
Чи хоч витримає сезон?
Чом такі сумні кольори?
Розібрали вже веселенькі?
Хочу ніжних для себе й неньки
І яскравих – для дітвори.
Я розпитую торгашів
І дивлюся на себе в люстро.
Одяг – час…
Він пасує шустрим.
І не кожній личить душі.
:
Дуже гарно. 
