Так хотілось придумати плани
Вже на безліч майбутніх тих днів,
Перестрибнути долі паркани
І отримати волю птахів.
Не боятись, забути тривогу,
Дивне марево страхів своїх,
І здобути одну перемогу,
Та даруючи нею лиш сміх.
І поїхать в далеку дорогу,
А можливо, лишитися тут,
Там, де дім обіймає з порогу,
І сади так знайомо цвітуть.
Уявити, що ні, не тримає
Цілий список важливих причин,
І що серце в любові блукає,
І на мить не страждає нічим.
Що в душі не болить так пекуче
За поранені долі й свою,
І що в грудях те щастя блискуче
Не впаде на коліна в бою.
Та найбільше хотілося віру
Долучити в нове майбуття,
А свободу таку наболілу
Мені й так дарувало життя.
Тепер плани будуючи далі,
Лиш її я плекаю навік,
Мабуть, всі ми нестримно повсталі,
Та з душею - не сірий потік.
