«…Заплаче мати не одна…» -
Лунало над Майданом
Струна кричала у руках,
Що пісня ця остання…
Співав козак біля вогню
Не думав що насправді,
Вже завтра плакатиме тут
Кохана на світанні.
Що нині снайпер навздогін
У серце кулю вжалить
Під землю ляже саме він –
Й всю Україну ранить…
Що підніметься до Небес
Він в нову Сотню стане,
Хоч тіло й предадуть землі,
Душа не лід – не тане.
Душа співатиме завжди
Із-під Небес неначе –
«Ставай, козаче молодий,
Твоя Вкраїна плаче!»…
І дійсно плаче не одна
Чи мати, чи кохана,
Чи й дітвора чекає тих,
Кого земля забрала…
В сльозах і ті, кого минув
Меч сатани нещадний,
Серця завмерли у журбі,
У помсті безпощадній.
Не в силах ми прощати тих,
Хто кров пролив невинну,
Хто топче землю козаків
І зводить у могилу!
Земля співає вже за вас
Душею молить в Бога,
Щоб крига, що уже зійшла
Весну принесла нову…
Щоб кара на катів отих
Зійшла з Небес скоріше –
Пісням весільним щоб лунать,
Гучніше в нас й частіше!
Вже прокидається життя –
А в квітах й ваші душі
Отак вквітчають рідний край
Оспівують ще дуще!
20.03.2014 Іванна Осос
Пам’яті Героя Небесної Сотні –
Олександра Капіноса
