Стомилася в чеканні часу мить,
Завдовжки ставши в довгу хвилю.
Лише у споминах минулого болить,
Про завтрашнє подумати не смію.
Бо не від мене і не від моїх бажань
Залежить виповнення мрії;
І як дійти твердих переконань
Невимушеності відновленої дії
Переживаю знов і знов
цей вихід із присутності черговий.
В тонких судинах стигне кров,
На чорний світ змінивши кольоровий.
У неспроможності терзаюсь я,
Надії відгомін стихає з дня на день.
А чи не у тім вина моя,
Що чахне у безсиллі полум’я-огень?
Та після днів журливо-дощових
Дарує сонце нам погожу днину.
І знов на крилах мрії лину –
Надія скресла в променях живих.
Яка раптова зміна! Настрої бадьорі
Снаги набрали жити і творити.
Жадають льоту в голубі простори
І вже ніяким силам їх не зупинити.
І знов відроджується прагнення життя
Цілунком життєдайної любові.
Відновлюється світу сприйняття
І дух наповнюють бажання нові.
Післяслово:
У круговерті злетів і падінь
тримайсь щосили на плаву.
Не йди на поводу у голосінь,
Тримай напоготові тятиву.
