Як у того коня
Ніздрі й твар тріпотіли.
Прагнув зір визнання -
Розкуйовдилась грива.
А вітри по боках,
Пошматовані часом.
Вільний коник, мов птах,
Вже злітав до Парнасу.
Що несло в небеса:
Білосніжність чи крила?
їз повіки - сльоза,
Розкуйовджена грива...
