Тяжкий стогін рідної землі,
Люте горе те все не згасає -
Чорні сльози ворін на ріллі
По замучених проливає.
Говори український народе,
Гірку правду свою говори -
Білоголові понищено сходи
Під червоні, як кров, прапори.
За кривавими їх багнетами
Голод розливався хіросімами.
Це його павучими тенетами
Україну всю вони засіяли.
Мертві і живі перемішались,
Мертві скрізь лежали по землі.
А вони в оточеннях стояли,
Тільки душі мертві їх були.
І брехали підло всім Керзонам,
Що народи щастя обрели
За колючим дротом теї зони,
Де останню крихту відняли.
І, віднятий хліб, все продавали
Лиш би владу власну укріпить.
Тим, хто хліба того куштували,
Назавжди повинно би гірчить.
Марно діти помочі благали,
Як батьки вже з голоду померли,
Бо в Кремлі безжалісно чекали,
Коли всіх поглине смерті жерло.
Ми повинні все, що є зробити,
Щоб ніколи те не повторить,
Та, нарешті, очі тим відкрити,
Кому наше горе не болить.
22.11.2013
