вільний переклад
А.Блок «ПЕРЕД СУДОМ»
Ти до долу, збентежені очі,
Опустила,твій погляд німий,
Ти в приниженні зовсім не схожа,
З дивом тим, яким серце щемить.
Я і сам, не такий, не колишній,
Чистий, гордий, холодний та злий,
Дарував мені спокій Всевишній,
На простий та нудний шлях земний.
Я не маю, ні сили, ні права,
Дорікати тобі аби як,
За тернистий, тяжкий та лукавий,
Для жінок, небом обраний шлях.
Адже знаю я, іншу ніж судді,
Сумнозвісну дорогу твою,
Як тебе, морок чорний опутав,
Як спинилась сама на краю.
Ми в надії, гуляли по краю,
Пристрасть наші сплітала серця,
І ввижалось , що в розові плаї,
Ми підемо разом до кінця.
Ти бажала щиро згораючи.
Щоб свячений вогонь нам світив,
Щоб разом . в обіймах вмираючи,
Ми до райських потрапимо нив.
Що ж робити, якщо обманула,
Мрія чиста, кохання вином,
Відшмагала, не знаючи сили,
Доля, смутку важким батогом.
Не для нас вона, доля мінлива.
Обманула з добра, мрія нас,
Бо була ж ти зі мною щаслива,
Коли разом спиняли ми час.
Тільки знай, що твоє золотисте,
Сяйво ніжне, в мені не мине,
Чи вино почуттів наших скисло,
Я не знаю, питай не мене.
Текст оригіналу
Что же ты потупилась в смущеньи?
Погляди, как прежде, на меня,
Вот какой ты стала - в униженьи,
В резком, неподкупном свете дня!
Я и сам ведь не такой - не прежний,
Недоступный, гордый, чистый, злой.
Я смотрю добрей и безнадежней
На простой и скучный путь земной.
Я не только не имею права,
Я тебя не в силах упрекнуть
За мучительный твой, за лукавый,
Многим женщинам сужденный путь...
Но ведь я немного по-другому,
Чем иные, знаю жизнь твою,
Более, чем судьям, мне знакомо,
Как ты очутилась на краю.
Вместе ведь по краю, было время,
Нас водила пагубная страсть,
Мы хотели вместе сбросить бремя
И лететь, чтобы потом упасть.
Ты всегда мечтала, что, сгорая,
Догорим мы вместе - ты и я,
Что дано, в объятьях умирая,
Увидать блаженные края...
Что же делать, если обманула
Та мечта, как всякая мечта,
И что жизнь безжалостно стегнула
Грубою веревкою кнута?
Не до нас ей, жизни торопливой,
И мечта права, что нам лгала.-
Все-таки, когда-нибудь счастливой
Разве ты со мною не была?
Эта прядь - такая золотая
Разве не от старого огня?-
Страстная, безбожная, пустая,
Незабвенная, прости меня!
ID:
456402
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.10.2013 20:07:05
© дата внесення змiн: 24.10.2013 20:07:05
автор: Федик Юрій Михайлович
Вкажіть причину вашої скарги
|
