Є речі, перетрушені не раз
До них даремно спогадом вертаю
Напевно загубився сірий час
Коли у жовтні снігу вже чекаю
Ще осінь. Жовто – зелено в вікні
І вдалині не видно диму – пару
Але коли знаходишся в пітьмі
Все дійсне перетвориться на мару
І сліпо-сліпо знову навкруги
Чужі пісні і незнайомі люди
Я вчуся жити знову та думки
Торочать душу і зривають груди
