Олівцем дряпаю ві́рші
про те, як нестерпно
сидіти у тиші
те, що самотність
нещадно душить
і як хотілося б
серцю одужать.
Пишу про те,
як ламають знесилених
і як спускають з
ла́нців озлоблених,
чому так важко
забуть те, що зроблено
і чому поруч з
тобою так холодно.
