навчіть мене, прощати, люди добрі!
навчіть не бачити оте усе... сує...
куди піти і як закрити очі, від тої слини
плюнути? й плює...
плює на чисту воду, де криниця
я змити хочу бліде те лице...
хочу сказати змовчую, бо сина
повчаю існувати? що яйце?
хіба вовча повчає свою матір?
хіба не батько там керує всим?
чому про все і всю... розквітне папір...
та папороть, повірте, не цвіте...
не зацвіте, та квітне в полі вітер
калина розкрива своє коліно
а я... під небом... голеним не квітну
встаю і маску тягну під крильце...
