Стукає ніч молотками у скроні,
Відбарабанює миті -години ...
День просочився піском крізь долоні ...
Думка про тебе -то постріл у спину ...
Небо, гаптоване рваною хмарою,
Снами моïми жонглює уміло ...
Я розмовляю з якоюсь примарою ...
Думка про тебе -то мука для тіла ...
Ніжно погладжую місячну звісточку,
Що крізь фіранки до мене пробилась ...
Поворожу знов на зоряну квіточку ...
Думка про тебе -непрохана милість ...
Вітер в екстазі сплітається з гілкою,
Тінню мережить стіну коло ліжка ...
Грається тиша дзвінкою сопілкою ...
Думка про тебе -до щастя доріжка ...
Ранок вповзає в свідомість знесилену
Виміром іншим - звичайна банальність ...
Чай на сніданок і сутність знекрилена ...
Думка про тебе -то ночі реальність ...
Мысли мои - безголовые всадники,
Если они не тобою наполнены.
Ночь лижет душу котёночком маленьким.
Ты не со мной. Значит - плохо мне. Болен я.
И одиночества пальцы холодные
Что-то играют...
Похоже - Рахманинов...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
звуки проходят вот так, незамеченны,
где-то, когда-то мелодия вспомнится ...
мысли мои, с тишиною повенчаны...
что-то не спится мне ...что-то не молится ...
...
СПАСИБКИ!!!!!!!! й