Вона заходить після вітру
Й напоготові спогадів сервіз
В її очах новини всього світу
В мене ж , з гостинців – гріхів віз
Волошкова хода її збє з пантелику
Розшиті серця мого стіни
Й туманам більш не перенести дику
Минувшої без нас війни
Ми – лезо від вчора до завтра
Ми – сни, крізь минуле , в майбутнє
Вселенська не згорена ватра
І злого й добра ми присутнє
Та кожен по суті єдиний
Й так само вона після вітру
З новинами усього світу
Рятує сьогодні й від нині
Більш не падуть листом з дерев
Всі наші віддалі й розлуки
І мрії відточений шедевр
Ввірветься в будні без стуку
