І що мені мовчати про війну,
Про голод і покинутих сиріт,
Про тих, хто не зустрів свою весну
У ще не повні двадцять дев'ять літ?
І що мені мовчати про життя,
Або скоріш вже про його відсутність,
Розстріляні думки чужих малят,
І ти нервуєшся через свою присутність...
І що мені мовчати про жінок,
Що не донесли і душі у грудях,
Розіп'яті немов Ісус-пророк,
А ви всі були пустоцвілі люди...
І що мені мовчати про німих,
Слова чиїх гартованіші сталі...
Напевно, так...Бо я серед чужих,
І час собі продовжується далі...
