Десять років
Потім скажуть про нас:
«Десять років страждала».
Хтось напише в історії:
«Просто була…»
Десять років для вічності,
Боже, як мало,
А для нас з вами – десять
Беззаконня і зла.
Десять років, які
Нас могли возвеличить.
Вже пишатись собою
Перед світом могли.
Десять років брехнею
Наші душі калічать,
Ми покірно бредемо
У ярмі, як воли.
Десять років для вічності –
Миті відлуння,
А для нас з вами –
Добрий відрізок життя.
Не посіяне сім’я,
Не пустило коріння.
Скільки кануло нас
І пішло в небуття.
Серпень 2001р.
На жаль, з тих пір нічого не змінилося...Мабуть, ще гірше стало, аніж було. Щемні рядки, наболілі... Так, для вічності - це піщинка, а для нації - неабияка діра - величезне провалля, яке вже нічим не залатати...
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Двадцять другий вже рік,
Не зробили ні кроку.
Що то виніс поріг...
Балачки ще ті збоку!
Чи навіки від влади
Те ярмо для народу?
Остогидлі ті вади,
Що гнітуть нам свободу!
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00