- Ох, я дівчину зустрів,- хвалиться Микола:
Я такої кралечки не бачив ніколи!
Губи- ягідка малини,очі- стиглі вишні...
З нею поруч не стояли всі мої колишні!
Груди- персики тугі, фігура, як грушка;
І сама така солодка- справжня чепурушка!
Друг йому відповідає:
- Ти спустись із неба!
Це все- авітаміноз, фрукти їсти треба!
А сьогодні дуй в аптеку, та купи драже,
Бо на тебе твоя "грушка" й не дивиться вже.
Ніс - зелена картоплина, голова - гарбуз.
Тонка шия ледь тримає "розумовий груз".
Ребра світять, і штани сунуться униз.
Якщо каже, що кохає - то, скоріш, каприз.
Спасибі за таку гумореску, що навіть не втримався, пишу експромт!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Она пахла, как горка свежих котлет,
Раздевалась, как фантик теряет конфета.
Я в глазах её видел микроволновочный свет.
БУДЬ ТЫ ПРОКЛЯТА, МОЯ ДИЕТА!!!!!!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тебя, родимого, не кормят? И правильно- поэт должен быть голодным!