Забути тебе я хотів,
Твої прекрасні очі,
Та у мріях
Прожиті ночі.
Забути кожний,
Твій крок.
Та від тебе гудящий,
У серці рок.
Забути погляд ніжний,
Витонченість твоїх рук.
Та душі моєї від краси твоєї
Сотні мук.
Людину крил достойну,
Скарбів всіх планет.
І тисяч сотні
Золотих монет
Царицю мого серця,
Владарку його трону.
Лиш вона достойна,
Одіти його золоту корону.
О Боже неможу
Мого янгола забути,
Її марево перед очима
Неможу роздути.
О Боже ти прости,
Що поклоняюсь їй немов іконі.
Та чекаю неї ,
Як корабля на пероні.
Мені неї не забути,
Так усе життя прожити.
Лиш за однією нею
Весь час тужити.
