Відлуння теплої зими в твоїх долонях,
У погляді печалі глибина.
У тому не твоя вина,
Що заживо мене хоронять
Мої ж безглузді почуття.
А може сенсу в них сповна?
Ми зрозуміть лише не можем?
Ти назавжди лишився схожим,
Хай роки зморшки дрібно множать,
На мрію усього життя.
