Допобачення мій милий друже,
Не скоро зустрінемось ми.
Картати будем дуже,
За прожиті роки.
Чому коли були молодими,
Не слухали ні тата, а ні маму
Безкінечні були нам години,
Й не скучали по дому.
Було все дуже просто,
Без великого обману,
Без нещасного кохання.
Лиш час від часу получали догану,
За розбите скло,
За зіпсовані троянди.
А ми мріяли податись
У далекі мандри.
Відкрити невідомі землі,
І бути там одні.
Кататись завжди мріяли,
На білогривому коні.
Так хочеться вернути роки,
Коли хмари пушинками вважали,
І десь у подумках
На них літали.
Але в доросле вступили життя,
В минулому найкращі миті.
Під піском проблем,
Залишилися зариті.
Так допобвчення мій друже,
І може доля нас іще зведе.
А поки хай завжди
Із тобою дух Святий іде.
