Перший сніг у долонях таяв,
Воду лід покрив.
Місяць в небі зорі лаяв,
Стежку сніг закрив.
Слідів давно не видно,
І сонце за хмари вже зайшло.
Хропіт дерев ледь чутно,
Мілярд зврок у небі вже зійшло.
Така чудная пора
Вона і квітами не балувала,
Кругом однії тії кольра
Але чомусь красою напувала.
Мене вражала її архітектура,
ЇЇ зображення на склі
В мене була надія й віра,
А в неї спогади одні.
Пона постійно сумувала
Передавала почуття свої,
У вільний час ліричні вірші все складала.
Картини поклала в лодоні твої.
Як жаль жаль, що картини сніг
Недовго ними милувався,
Напевне збилаб з ніг
Краса з якою не розтався.
Одіта в білі шати
Зима в снігах пройде,
У спогадах сніжинками літати.
В сні з подарунками іде.
