Я згадала ту далеку нашу осінь
Ти казав, що листя з клена літа просить,
А воно летіло аж до рання
Листя з клена – свідок нашого кохання.
І тепер злітає листя з клена,
Наче спогади – червоне і зелене.
Ми блукаємо удвох пустинним садом
І кохання наше пахне листопадом.
