Розбіглись мрії по полю,
Шукаючи плекану долю.
І тільки чорні згарища
Зустрічають їх і пожарища.
Горіли думки збентежені,
Шукали шляхи обмежені.
Ховали ясні промінчики
У річці і під камінчики.
Блудили по лісі темному,
Містками ходили підземними.
Рвались на волю -воленьку,
Прикрившись листочком кволеньким.
Ои мрії, куди ви рветесь,
Куди стрім- голов несетесь.
Там далі поля не кошені
Та и в гості ви не запрошені.
Може на трошки в друзі,
Поки трава росте в лузі.
Бо треба її косити,
Прибрати і поносити.
А далі мріи більш не треба.
Згубилась у них потреба.
То ж мріите на свому полі,
Шукаите в рідні свої долі.
Ви ж мрії думками багаті.
Ростіть в українськіи хаті.
Тут вас любити будуть.
Ніколи про вас не забудуть.
А мрії по полю гуляють,
Зернинки на весну збирають.
Щоб колосилося жито,
Водою джерельною вмито.
Забудуть про чуже поле.
Полинуть на небо прозоре.
