Кипіло небо, плавилося листя,
У келихи грози стікала ніч,
Коли прийшла в кістлявому намисті
Володарка стихійних протиріч.
Дрімучий ліс у снах закам’янілих.
У серці – плід смертельних божевіль.
Цілунками холодними по тілу
Сумління розсипає дикий біль.
На кожному листку, як вирок часу –
Засохлий слід кривавого пера,
І ворони – думки у чорних рясах –
Гаптують хмари сповідями втрат.
Крізь ніч шепоче Королева Осінь,
Мов хоче обійняти забуттям,
І образом печалі стоголосим
Вже вкотре віддзеркалює життя…
на любителя..) не пробували писати англомовні вірші?..) і, до речі, чому опубліковано лише 1 вірш?) судячи з майстерності написання цього вірша, у Вас вони, як мінімум, в десятках повинні нараховуватися
DeathLove відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, я не наскільки добре володію агнлійською, на жаль. А щодо віршів - має ж бути якась інтрига
от де справді відчувається готична романтика полюбляю український гурт "Холодне сонце", що грають готик-рок, атмосфера і у них в піснях і у Вашому вірші дуже споріднена
DeathLove відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А щодо віршів - має ж бути якась інтрига 
полюбляю український гурт "Холодне сонце", що грають готик-рок, атмосфера і у них в піснях і у Вашому вірші дуже споріднена 
