Я перевернув би світ,
Та він і так навколішки!
Я дав би людству полум'я
З сердечної іскри́...
Лиш треба долю щастя
Й всесвітньої агонії мішки.
Колись згадають, може,
Наївного дурного простака.
Але ніхто сказать не зможе,
Що доля та - така й сяка!
Прости ж мене, плането,
Народ мій дорогий...
Людину вознесли, покликали поетом,
Та в світ їй довелось іти самій.
31.08.2012
