Колись у світ прийшов Король,
І знав до щастя він пароль;
Ключі від Раю мав в руках,
Про владу мріяв у віках…
Ключі в руках тримав він міцно,
Печать на лобі гарну мав;
І усмішку свою ліричну
За поглядом сумним ховав…
Король землі, Король Планети;
Король лісів, морів і рік;
Але в письменників, поетів
Король був - інший чоловік…
Король душі, Король правдивий,-
Чи , зна/є/ Його хто, чи стрічав?
То - невідоме нині диво.
…Та Той Король давно мовчав…
А наш мав все: і вежі, й дачі;
Лише не бачив, як ми плачем,
Коли, нема чим « пообідать»…
Але, нащо йому те « відать»?
Він такий радий і веселий:
Його міста всі і всі села;
Що там народ той?- Скоро вимре!
Він, як «КОРОВА» - її вим’я!..
Кажуть, Корова - звір священний,
Але, народ живе тут темний;
Що він священний, те - не знає,
Бо в школі того не навчають…
І дома їм про те не кажуть,
Лиш зрідка губи салом мажуть;
А, що горілки ллють довільно,
Тому й народ живе похмільно.
А, що ж Король?—поважний, в сажень,
Що знов народу він розкаже? –
Що в королівстві все спокійно,
Та, що «діла» ідуть надійно…
Все добре в королівстві нашім.
І ми із вами також скажем.
-Дай Боже, виборів діждати,
Та й пісню знов таку ж співати!..
(26.01.2011 року).
ID:
364970
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 18.09.2012 18:31:01
© дата внесення змiн: 18.09.2012 18:31:01
автор: Людмила Богуславська
Вкажіть причину вашої скарги
|
