Неначе знову рветься в Божі зорі,
Здійма тополя руки догори,
Молитву у простори неозорі
Шепоче крізь шаленії вітри.
І холод крижаний стискає віти,
Що так чекають теплої пори,
Нестримно, наче має десь злетіти.
Здійма тополя руки догори.
У хмари, що заплутались у вітті,
Здійма тополя руки догори
Чекає у надії безпросвітній,
Коли останній день зими згорить.
гарно 
