Твої руки заповняли простір
І було все неймовірно просто
І рай здавався ближче, тільки крок
Відділяв від тепла його зірок…
Але все пройшло, і зійшло на манівці
Я відчуваю твою сльозу на моїй щоці
І в очах розпуки ненависний біль
Ми надто різні, і творили водевіль…
