Так ми вже не ті
Що йшли, по вулиці разом
Ми віддали все самоті
І вбили все… Тоді який резон?
Було вірити у твої очі
І слухати серце, що воркоче
Як кіт, що виліз до сніданку
А я любив, твої ті забаганки…
Пам’ятаю ти співала пісні невідомі
І вчила крилатого літати
А зараз? Я теліпаюсь в судомі
І не вмію більше щебетати…
