Намалюю, неначе востаннє
Наче уперше чую коливання
Дістану фарби і порушу
Устави пункту розмивання...
Немов фундамент фарби зсіли
Прощелини з роками темно-сірі
Та колір переливчастий пластами
Ядром від сонця ниточками меду
Я намалюю стежку в сад...
Набридло...
Ці стежечки-мережки в шостім класі
На парті, підвіконні, на терасі...
Він не прийшов, бо мав іще навчити
Як маю жити, небо як творити...
Я потім малювати перестала
Сховала фарби в тихім лісі
Під листям тим, під їжачками
І підписала голочками "Не лізь - уб'є"
А він простив, він все умів прощати
Мої запізнення і грюки між столами,
Якось він дошку розтинав
Придумав тему "поміж нами..."
І грізно гримнув, ні, сказав -
Малюй! Хоч нотним "ля" поміж рядами
Та не заплутай хто є хто
Ось, все для тебе, нові фарби
Тільки не треба прошу барбі,
Котів не треба диких Дінго-
І на край столу календар...
Пробач рожевий мій Фламінго
Я працювала ти мій Дар,
Ти завжди вмів мене читати
Чому тоді не розібрав
Чому той аркуш так зім'яв?
Я ж там кричала білими тонами...
Ці фарби... Вмерли? Так, живі...
Зеленим кольором травою
Я хочу жити, щоб творити
Змалюю небо голубою
Ти будеш завжди мене пити,
Я буду завжди під тобою
А поміж нами... Колір теплий
Змішаний грозами зимою,
Той, що під листям заховався
Дивакуватий...поміж нами...
Я ж там кричала білими тонами...
