"В житті любов буває тільки раз".
Ця фраза - найжорстокіша, найгірша...
Сьогодні знову згадую той час,
Коли тобі присвячувала вірші.
Та дивна осінь мій змінила світ,
У мить життя веселкою заграло...
А вже зима свій готувала звіт...
А я тобі пісні свої співала.
Останній раз я згадую ті дні.
Тепер вже знаю, в чому помилилась.
Тоді ж - не знала... просто навесні
Моє навіки серце зупинилось.
Не пробачай, не варто. Просто йди.
Будуй життя, як мріяв, як хотів би.
Роками в серці жив лиш ти... Один...
Тепер ти вільний! Більше не потрібен.
Знімаю нині я тягар з душі.
Нехай тобі зустрінеться кохання.
Я поховаю всі свої вірші.
Лише один залишу. Цей. Останній.
Без вас не знав би, що таке любов
Без вашого вірша, не знав би що таке зізнання...
Та з кожним днем живу я знов і знов...
Із думкою, що день цей може буть останнім... Гарно і від душі...
Іра Сон відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумно. З цих двох Ваших "Останніх" віршів напросилась думка, що крах кохання здається наче його похороном. Можна поспівчувати.
Не сприймайте це як насміхання.
Хай щастить!!!
Іра Сон відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сергію. Без сумніву, в дечому Ви праві.
(Ці два вірші написані про одну людину)