Синіють у хмарах високі Карпати.
По скелям смереки летять до вершин.
Шумлять у проваллях стрімкі водоспади,
Сніги лиш недавно зійшли з полонин.
Не рідко і зливи,в пору цю чудесну,
Умиютб дерева й траву освіжать,
А потім так щедро заквітчають весну
Й утішені цим у долини збіжать.
Заграє трембіта стрічаючи сонце -
Привітом далеким звучить з полонин,
І радісним сплеском зайдеться враз серце,
Від щастя п`янкого - Карпатам я син.
Згадаються ночі під зоряним небом,
Розмови дідів біля димних багатть,
Про те,як узимку ходили з вертепом,
Як на вовків довелось полювать.
Про те,що гуцули - завжди відчайдухи,
Та люблять найбільше веселих пісень
І сняться їм часто заквітчані луки,
Коли усе снігом навкруг занесе.
І де ще знайдеш ти у цілому світі
Такі полонини в перлинах роси,
Нескорених газд,молодичок у цвіті,
І ніжних дівчат,аж такої краси?
Чудовий вірш, сповнений натхнення! 
