Кружляє листя й пада,пада.
Ти наяву,не у ві сні.
Прийшла ти знову з листопада,
Як в це повірити мені?
Знову по мокрому асвальті,
Я чую стукіт каблучків,
Мов ніжну музику Вівальді,
Про що вжей й мріяти не смів.
Твоя рука в моїй руці,
Твоя,без сумніву,усмішка
Тепер належить лиш мені.
Чарівна,зваблива і ніжна.
Стук каблучків і шурхіт листя,
Серця,що б`ються в унісон.
Як же повірити ущастя,
Невже це знову тільки сон?
