Щось серце крає,клає,крає,
На нього сіті накида,
І вітер лист перебирає,
Що полюбився-покида.
А дощ все ллється,ллється,ллється,
Туман на душу осіда.
Біля стежини річка в"ється-
Була джерельною вода.
А ліс сміється і сміється,
Від осені ховає лист.
Душі по-літньому живеться
І не страшний їй падолист.
