Я йшла під зливами сердець,
Що розійтися мали мирно
Але пішли ми навпростець
І почуття лились неспинно.
Незріла, втомлена душа
У снах чекала його тихо,
Вітала ніжно небеса,
Коли за гріх молилась щиро.
Всі кадри тих далеких днів
Один лиш погляд чи обійми
І ноти списані із слів,
Що так хотіли стати вільні...
Я пам`ятаю кожен подих
У жартах долі, мов сп`янінні
Коли година, як хвилина
Плила в коханім божевіллі.
І дотик рук твоїх уперше
Такий гарячий і несмілий
І розум все б те заперечив!
Та серце - вдокір би змертвіло...
