Немає нам раю -
твердинь піднебесся.
Заплутаним тіням
відлуння озветься.
Де півні за нами
кричатимуть двічі,
Де грім серед снігу,
І грим наче зрада -
Не вмити повіки.
Як надумаєш падати вперше -
тінь свою вирвеш з коренем раз,
свої гнізда в тобі зів"ють сови -
у годиннику з криком зозулі.
Відрікаються й ріки ректи.
Схлипнуть кола по чистій воді.
Оніміють туманами хвилі.
Отакий він, край світу і світла.
