Когда устанет виться
Пурга под светом лунным,
Я дам душе напиться,
Открыв все дыры шхуны.
Нетленные секреты
Отравят красным ядом,
И из души при этом
Польётся канонада.
Память, сгинь.
Память, сгинь.
Никогда не вернусь туда,
Помилуй, память, сгинь.
Подув на корку пыли,
Я вспомню всё зачем-то.
Архивы не забыли
И мучают клиента.
Протест сорвался криком:
Всё это прах, не боле!
Но под прошедшим игом
Душа орёт от боли.
Память, сгинь!
Память, сгинь!
Никогда не вернусь туда,
Помилуй, память, сгинь!
Протест сорвался криком:
Всё это прах, не боле!
Но под прошедшим игом
Душа орёт от боли.
Память, сгинь!
Память, сгинь!
Никогда не вернусь туда,
Помилуй, память, сгинь!
Память, сгинь!
Память, сгинь!
Никогда не вернусь туда,
Помилуй, память, сгинь!
ID:
23848
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 26.03.2007 16:20:54
© дата внесення змiн: 26.03.2007 16:20:54
автор: poetsnuksvt
Вкажіть причину вашої скарги
|