Хочеш,я тобі позичу,
Свої рожеві окуляри,
І оптимізмом дух насичу,
Відведу біди примару?
Хочеш,їх віддам назовсім,
Й доведу,що я не скнара?
І ти розкажеж потім всім,
Про значущість цього дару.
Я тобі віддам везіння,
І надію ще в придачу,
А собі візьму прозріння,
Й безутішно в нім заплачу.
Не повірю більше в диво,
І прогнуся під реальність,
Тільки будь ти милостива:
Забери свою безжальність!
